Короткий нарис історії 42-го Відділу Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ) на Лонґ Айленд, Нью-Йорк

Починаючи з 1946го року до Америки почала прибувати повоєнна українська еміграція. Це були люди різних політичних поглядів, але у великій більшості це були українські патріоти, які бажали далі працювати на благо України. Цей новий приплив українців в повоєнному часі перейшов до історії під назвою - «Політичної Еміграції».

Між новими емігрантами був великий відсоток учасників і прихильників визвольної боротьби ОУН-УПА, яких окреслено назвою «Бандерівці». Це були відносно молоді люди з різних частин України. Їх всіх об’єднувала любов до України, де продовжувалась завзята боротьба Української Повстанської Армії під проводом Генерал-Хорунжого Романа Шухевича-Чупринки з усіма окупантами України, а саме - фашистською Німеччиною, більшовицькою Росією та Польщею.

Вони бажали далі працювати щоб не тільки допомогти воюючій Україні, але також інформувати американських громадян про Україну і її боротьбу за волю. Це не було простим завданням, оскільки підчас війни і після, в Америці йшла інтенсивна антиукраїнська пропаганда. Українців називали нацистами і фашистами. Цю антиукраїнську пропаганду вела Комуністична Партія Америки та різні російські, польські, румунські та угорські представництва і організації. Їх всіх об’єднувало небажання бачити Україну Незалежною Державою.

Поминаючи факт, що вже було багато інформації про боротьбу українського народу за волю, сильні цього світу, які вирішували долю народів, про Україну навіть не згадували. Не згадували про Україну і ті, хто записував сторінки історії та виховував майбутніх провідників світу. Українці, як нація, для них просто не існували. Подібна ситуація була і в інших демократичних країнах світу.

Щоб вести було якусь громадську працю на внутрішнім і зовнішнім відтинку, потрібно було мати організацію, яка була б зареєстрована в даній країні.

На заклик Організації Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери в різних країнах демократичного світу, а також і в Америці повстає ряд патріотичних організацій, які для координації своєї праці творять надбудову - «Організації Українського Визвольного Фронту». Домінуюче місце між тими організаціями зайняла Організація Оборони Чотирьох Свобід України «ООЧСУ».

Що означає назва організації?

Це є чотири тези Президента Америки - Рузвельта, які є основою Американської демократії, що стали основою «Атлантичної Хартії Народів», і які є основою політичного ладу в усіх демократичних країнах світу. Українці Америки боролись щоб ці тези стали основою демократичного ладу в Україні, а саме:
  • Свобода слова,
  • Свобода совісти,
  • Свобода від страху,
  • Свобода від злиднів.
В багатьох громадах поселення української повоєнної еміграції в Америці зорганізовано Відділи ООЧСУ.

В українській громаді на Лонг Айленд також поселилось багато людей, котрі вважали себе «бандерівцями» і мріяли про те, щоб заложити Відділ ООЧСУ в Гемстеді. На жаль проминуло багато років і ніхто не брався за його організування.

Ситуація змінилась тоді, коли під кінець 1962го року до Гемстеду приїхав з Польщі бувший вояк УПА, довголітній в’язень концентраційних таборів Сибіру - Мирон Мицьо з дружиною Катериною і дітьми.

Після певного часу потрібного на запізнання з громадою Мирон Мицьо з іншими однодумцями, а передовсім із Еміляном Ільницьким, Володимиром Білим, Ярославом Копистянським та іншими вирішили зорганізувати Відділ ООЧСУ в Гемстеді, і під кінець 1964 року створили «Ініціативний Комітет».

Організаційною працею Ініціативного Комітету керував Мирон Мицьо у співпраці з Головною Управою ООЧСУ.

Завдяки зусиллям кількох ентузіастів 1-го лютого 1965го року відбулися основуючі збори з участю представників Головної Управи ООЧСУ- проф. Миколи Чировського, який виголосив відповідну до нагоди доповідь і дав відповідь на ряд актуальних питань. Після відповіді і дискусії відбулося голосування у висліді якого створено 42-й Відділ ООЧСУ, до якого вписалось 19 членів. Збори вибрали управу Відділу: Голова- Мирон Мицьо, Заступник Голови - Микола Ільницький, Секретар - Володимир Білий, Касирка - Марія Копистянська, Організаційний Референт - Емілян Ільницький.

Від часу створення 42-го Відділу ООЧСУ проминуло вже 45 років і багато дечого змінилось, ось деякі важливі відтинки праці.

На протязі 45-ти років Головами Відділу були (в алфавітному порядку - деякі багато разів): Володимир Білий, Ярослав Василькевич, Наталя Демчук, Ярослав Копистянський, Мирон Левенець, Мирон Мицьо, Катерина Мицьо, Іван Пакош, Люба Пакош, Дмитро Трояновський та Петро Шинайда.

Великою заслугою тих, які очолювали Відділ в перших роках його існування, було їх вміння привчити людей до спільної праці навіть тоді, коли вони не погоджувались між собою.

Великим досягненням Відділу вже на початку його існування було заснування у 1966 році першої в Америці «Дитячо-Молодечої Школи Гри на Бандурі». В певному часі школа налічувала понад 30-ть учнів з 8ми до 18ти років. Довголітнім учителем гри на бандурі був о. Сергій К. Пастухів. Школа проіснувала 15ть років і дала велику кількість концертів на високому мистецькому рівні як перед українською так і перед американською аудиторією. Це дуже причинилося до популяризації українського національного інструменту - Бандура. Найбільше до заснування школи були причетні Голова Відділу п. Мирон Мицьо і п. Володимир Білий, який був її першим адміністратором.

Національний і політично-виховний характер мала та діяльність Відділу, яка включала влаштовування Академій, концертів, доповідей і дискусій на історичні і актуальні теми, а також зорганізовану участь у демонстраціях і голодуваннях на підтримку українських десидентів.

До цього роду імпрез належить відзначення історичних річниць - Листопадового Зриву, Акту 30-го червня 1941р. У Львові, створення ОУН, УПА, УГВР, вшанування постатей революційного руху, як рівно ж висвітлювання історичних фільмів.

Поруч згаданих вище імпрез з національною тематикою Управа Відділу постійно шукала нових ідей щодо громадської праці. В тих пошуках зароджувались нові імпрези.

Цікавою і дуже популярною імпрезою був «День Родини», яку Відділ влаштовував протягом 10ти років, починаючи з 1980го року, коли Вселенська Католицька Церква проголосила «Декаду Родини». Винятково успішними були імпрези під назвою «Україна в Другому Тисячолітті». Ці імпрези проходили на протязі 3х років за наступним порядком:
  • Княжа Доба,
  • Козацько-Гетманська Доба,
  • Визвольні змагання ХХ-го століття.
У 2009 році Відділ розпочав новий цикл імпрез під назвою «День Емігранта», «Пізнаймо Себе - Пізнаймо Україну». Перша імпреза цього роду відбулася 18го жовтня 2009р., і була повністю присвячена Історії Української Еміграції в Америці. Вона включала доповіді, виставку книжкових видань та історичних знимок, мистецьку програму, обід і забаву.

Винятково важливим відтинком праці Відділу є допомогова діяльність. Вона охоплює не тільки щедрі пожертви на церковні і національні цілі, але також індивідуальним особам чи родинам у важких моментах їхнього життя.

42-й Відділ ООЧСУ щедро жертвував на різні цілі з яких варто згадати наступні:
  • Допомога 10ти школам на Південній та Східній Україні,
  • Допомога церквам обох віровизнань як в Україні, так і в Польщі,
  • Особливо велика пожертва на будову патріаршого собору УККЦ в Києві.
  • Закуп комп’ютерного обладнання для міністерства Оборони України,
  • На зйомку фільму «Атентат»,
  • На підтримку української преси «Кримська Світлиця», «Шлях Перемоги», «Національна Трибуна» та інші,
  • Відділ оплачує газету «Шлях Перемоги» для понад 140 родин в Україні вже понад 15ть років,
  • Спонсорування сиріт в Україні,
  • З нагоди відзначення 50тиліття Акції Вісла Відділ надав значну допомогу на підтримку українців у Польщі.
Обов’язок допомагати випливає із статусу організації, бажання це робити залежить від свідомості членів, а спроможність це робити залежить від стабільності фінансової бази. Джерелом приходу є прибутки із забав, пікніків і продажу вареників. І це у великій мірі завдяки Господарчій Референтурі.

В даний момент 42-й Відділ ООЧСУ начисляє понад 70ть членів, Головою є п. Дмитро Трояновський.

На протязі всієї діяльності Відділу простелювались зусилля спрямовані на гуртування громади до широкої різноманітної активності. Щоб словом, віршем чи піснею розбуджувати у людей національну і політичну свідомість та почуття громадської відповідальності, в надії що це не позволить їм ставити загальні українські і громадські справи на останнє місце.

42-й Відділ ООЧСУ залишився до сьогодні найбільш динамічною громадською організацією.

Його члени виховані в дусі патріотизму, громадської відповідальності і також активні в інших організаціях. Їх праця у великій мірі завдячуємо збереженню українського національного життя на Лонґ Айленд.

42-й Відділ ООЧСУ радо вітає кожного, кому не байдужі українські справи і тих, хто намірений працювати для збереження національної свідомості української громади в Америці і на зміцнення Української Держави.

Підготувала Катерина Мицьо